«Гірчить чорнобиль-трава крізь роки»
23 квітня ми зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність Героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди.
Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа. 35 років пройшло з тих пір, 35 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 35 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади.
Чорнобиль-трава
- Намалюй, мені мамусю, радість і красу.
- І малюю я веселку, квітку, і росу.
З посмішкою на обличчі дівчинку в вінку,
І хлопчину, що кружляє з нею у танку.
- Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.
- Я малюю лист осінній, схилену вербу,
Що спустила свої віти голі до землі.
І ключами в синім небі линуть журавлі.
- Намалюй мені ще ніжність. - Тема не проста.
І малюю я рожеві мамині вуста,
І метелика, і сонце, й квітку лугову,
І зелену, шовковисту молоду траву.
Намалюй, – дитина просить, – намалюй біду.
- Як її намалювати? Спосіб не знайду.
Чи поранену пташину, може, ледь живу?
А рука сама малює чорнобиль-траву…
- Нащо ти траву малюєш? Це біда така?
- Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.
В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.
В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.
- Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.
А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.
- Так, дитино, намалюю я життя тобі.
І надії намалюю, й мрії голубі.
Намалюю синє небо, чисте джерело.
Намалюю я лелеку, поле і село.
Намалюю віру, розум, доброту й любов…..
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.